Лікування гострого перитоніту


Перитонітом називається запалення очеревини, яке виникає при пошкодженні або захворюванні черевної стінки, органів черевної порожнини або при переході на них запалення з розташованих поруч інших органів, що супроводжується досить сильною інтоксикацією організму. Даному захворюванню властиво вельми швидке поширення, що виявляється в ураженні багатьох життєво важливих органів.

Класифікація перитоніту.


Залежно від того, як протікає захворювання прийнято розрізняти гостру і хронічну його форми, варто відзначити, що гострий перитоніт є найбільш поширеною формою даного захворювання.

Найбільш простий метод класифікації перитоніту заснований на масштабі запального процесу, і має на увазі поділ перебігу хвороби на:


{LikeAndRead}

  • Розлитої, який у більшості випадків виникає при ускладненні різних захворювань черевної порожнини, таких як: апендицит, проривна виразка шлунка, абсцес печінки і т. п.
  • Дифузний, при якому хвороба вражає тільки частина очеревини. Але варто відзначити, що даний процес схильний до подальшого поширення.
  • Місцевий, який також зветься обмеженим виникає у зв'язку з пластичними властивостями очеревини. Завдяки цій властивості виникає обмеження вогнища запалень за рахунок зрощень в окружності органу, який в свою чергу і є джерелом запального процесу. Даний вид гострого перитоніту може виникнути при прикритих перфораціях дванадцятипалої кишки або шлунку.

По виду збудника перитоніти поділяють на:

  • стафілококові;
  • стрептококові;
  • викликані кишковою паличкою;
  • спричинені змішаною флорою.

Також перитоніти класифікують з причини виникнення на:

  • жовчний перитоніт, який виникає в результаті перфорації жовчного міхура або в деяких випадках без неї;
  • проривної розлитої перитоніт, що виникає при пробиття виразці шлунка, дванадцятипалої кишки, тонких і товстих кишок;
  • післяопераційний перитоніт;
  • септичний перитоніт, виникає у жінок після пологів;
  • травматичний перитоніт, причиною виникнення якого стають механічні травми і поранення;
  • пневмококової перитоніт, що виникає у хворих на пневмонію, або важким нефритом.

За характером випоту

розрізняють перитоніт серозно-фібринозний, серозний, серозно-гнійний, гнійний, гнильний, геморагічний, а за джерелом походження каловий, жовчний, сечовий, аппендикулярний.

Симптоматика та лікування гострого перитоніту.

Симптоматика гострого перитоніту залежить від фази і масштабу запального процесу.

  • 1-я фаза: На початку захворювання основним є больовий синдром. Також спостерігається нудота, затримка стільця, черевна стінка стає напруженою, твердою. Може виникнути тахікардія, підвищується температура.
  • 2-я фаза: В основному настає на другий, третій день захворювання. Стан помітно погіршується, черевна порожнина ставати роздутою, з'являється явно виражена тахікардія, сохне мову, загострюються риси обличчя хворого. Також спостерігається затримка стільця, виникає або посилюється блювота при цьому блювотні маси стають світло-коричневого кольору. Виникає інтоксикація організму, яка привід до порушення роботи інших органів. Наростають порушення білкового та електролітного обміну, посилюється ацидоз.
  • 3-тя фаза: Може протікати по різному сценарієм. В результаті виробленого лікування до 3-6-го дня з моменту захворювання настає відмежування запального процесу, що супроводжується зменшенням інтоксикації і поліпшенням стану хворого.

При прогресивному перебігу хвороби на 3-й 5-й день виникає гадане поліпшення в стані хворого, яке може привести до діагностичних помилок. Уявне поліпшення проявляється в зменшених болях в животі, але результати аналізів і інші симптоми продовжують вказувати на сильну інтоксикацію організму. У хворого триває сильна блювота або зригування, при цьому блювотні маси набувають зеленувато - коричневий колір, риси обличчя загострені, очі запалі, сухий язик обкладений нальотом, пульс прискорений, живіт роздутий, при пальпації слабо болючий. При подальшому погіршенні на 4 - 7 - у добу настає смерть хворого. Важкість перебігу і швидкість наростання клінічних проявів у кожного хворого індивідуальні і залежать від багатьох факторів.

Гострий перитоніт у хворого.

При виявленні у хворого ознак гострого перитоніту, його негайно направляють в хірургічний стаціонар допомогою максимально щадного методу транспортування. Перед цим хворому часто вводять препарати, що підтримують серцево-судинну діяльність, і прикладають холод. Вкрай не рекомендується введення антибіотиків, анальгетиків та інших знеболюючих хворому до його прибуття в стаціонар т. к. в подальшому це може утруднити встановлення діагнозу і причини виникнення захворювання, що в свою чергу завадить призначити надалі правильне і ефективне лікування. Лікування гострого перитоніту буває тільки оперативним. Результат операції залежить від стану хворого і фази захворювання, чим раніше хворий надійде в стаціонар, тим більше вірогідність позитивного результату оперативного втручання. Зовнішній огляд хворого мало чим може вказати на причину виникнення захворювання, якщо тільки пацієнт раніше не знаходився під наглядом медичних працівників, результати спостереження яких можуть вказати на причину виникнення перитоніту і полегшити подальше його лікування. Після оперативного втручання хворому необхідний строго постільний режим, він продовжує спостерігатися у лікаря. Подальше лікування гострого захворювання проводиться за допомогою медикаментів і зміцнювальних засобів. Поліпшення в стані хворого спостерігається на другий - четвертий день після операції і, залежить від індивідуальних характеристик організму хворого, причин, що викликали свого часу виникнення даного захворювання, та своєчасності наданої хворому допомоги.

{/LikeAndRead}