Лабораторні методи діагностики СНІДу


Виявити СНІД можуть тільки спеціальні тести. Сам процес тестування складається з виявлення антитіл, які у відповідь на появу вірусу виробляються організмом. Лабораторні методи діагностики СНІДу включають чотири тести, які застосовуються для виявлення цього захворювання.

Перший - ІФА (імуноферментний аналіз) є найбільш поширеним методом діагностики. Даний аналіз може визначити кількість антитіл, які встигли зібратися в організмі. Зазвичай це можливо тільки якщо в кровотік потрапив вірус і з того моменту пройшло три місяці. Як показує практика результатів, один відсоток випадків дає псевдонегативну або хибнопозитивний результат.

{LikeAndRead}

Псевдонегативний результат можливий у випадку, якщо до вірусу ще не виробили антитіла або якщо СНІД знаходиться на термінальній стадії, тобто вірус в крові присутній, але його так багато, що антитіла і клітини CD-4 практично відсутні. Щоб упевнитися в негативному результаті, можна повторно здати ІФА, але тільки через 3 місяці.

У більшості випадків хибнопозитивний результат видає обстеження хворих страждають хронічними аутоімунними, інфекційними, онкологічними та іншими захворюваннями. Хибнопозитивний результат може виявитися і у вагітних жінок. Тому кожен позитивний результат в обов'язковому порядку перевіряється, але тільки вже на імуноблоті - це більш чутливий тест.

Якщо результат імуноблоту позитивний, особливо після результату ІФА, то достовірність становить 99,9%, а це для медичного тесту (притому будь-якого) максимальна точність.

Другий - імуноблот (повний Імунний блотингу). Даний тест виявляє наявність до ВІЛ специфічних антитіл. У цьому випадку результат буває негативним, позитивним, сумнівним (його ще називають невизначеним).

Сумнівний результат може говорити про те, що в кровотоці присутній ВІЛ, на що організм ще не виробив весь спектр антитіл. У цьому випадку антитіла на ВІЛ у сироватці з'являються через 1-3-6 міс. одне за іншим, з моменту отримання першого сумнівного результату. Якщо результати підтвердилися, то це свідчить про ВІЛ-інфекції в початковій стадії

Невизначений результат даного тесту може говорити і про протилежне. Сама ВІЛ-інфекція відсутня, але в організмі людини живуть антитіла, схожі з антитілами до ВІЛ. Як правило, сумнівний результат зустрічається у вагітних жінок, у хворих на туберкульоз, реципієнтів, онкохворих, а також у тих, хто багато разів отримував гемотрансфузії (тобто переливання крові). Пацієнт, у якого результат даного тесту показав невизначеність, спостерігається у лікаря-інфекціоніста протягом півроку і здає аналізи через 1-3-6 міс.

Третій - ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція). Дана діагностика СНІДу дозволяє визначити ДНК і РНК вірусу. Це досить чутлива і ефективна реакція, яка дозволяє досліджуючи ДНК, отримати результат. При цьому ДНК береться однієї клітини і досліджується шляхом множення характерних послідовностей ДНК

Цей тест застосовується:

  • щоб визначити, який вірус знаходиться в організмі (буває ВІЛ 1 та ВІЛ-2);
  • щоб визначити присутність ВІЛ або його відсутність;
  • щоб визначити і контролювати вірусне навантаження;
  • щоб визначити ВІЛ-статус новонародженого, який був народжений ВІЛ-інфікованою матір'ю.

Даний тест має високу чутливість: він може виявити вірус, навіть якщо з передбачуваного моменту зараження пройшло близько десяти днів. Така висока чутливість тесту реагує і на інші інфекції, тому нерідко видає хибнопозитивні результати. Результати даного тесту не є підставою для остаточного діагнозу.

Проведення даного тесту вимагає високої кваліфікації медперсоналу та складного лабораторного обладнання. Це дорогий тест, тому його не застосовують під безкоштовних тестуваннях на ВІЛ.

Четвертий - експрес-тест. Даний тест використовується в основному в екстрених випадках - при пологах, за життєвими показаннями під час оперативного втручання. Результат експрес - тесту зазвичай підтверджується шаблонним тестуванням на ВІЛ.

{/LikeAndRead}